На улице зима пришла метель метёт, снег валит белыми крупными хлопьями. Господь rn пожалуйста, помоги нам в это время душой не оскудеть. Душою и сердцем у тебяrn согреться. А за окном мороз крепчает, все спрятались по своим местам. Только у rn Господа находим мы счастье, только у него находим мы покой. У него можно rn скрыться от вьюг метелей и суеты земной, от душевных ран, пронзающих душу и сердце и мысли мои. Господь дай мне любовь твою, что бы любить тебя всё больше,rn и больше что бы я всегда в тебе была, а ты во мне о Боже. Я хочу ощущать тебя всегда, когда я не чувствую тебя. Прости меня Господь, за всё меня прости.rn 24.04.2013.гrn Лена Куликова.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
